Інфекційний мононуклеоз

Про інфекційний мононуклеоз

Інфекційний мононуклеоз – це гостре інфекційне вірусне захворювання, збудником якого найчастіше є вірус Епштейна-Барра, який належить до групи герпесвірусів.

Інфекційний мононуклеоз перебігає з класичною тріадою:

• високою температурою,
• ураженням горла (ангіна),
• збільшенням лімфатичних вузлів.

Вірус поширюється через іграшки, спільний посуд, поцілунки, іноді повітряно-крапельним шляхом. Інкубаційний період мононуклеозу триває від одного до чотирьох-шести тижнів, тобто, симптоми можуть проявлятись через місяць після контакту з вірусоносієм. У перші дні захворювання дитина є в’ялою, у неї поганий апетит, субфібрилітет. Такий стан може спостерігатись до двох тижнів. Потім самопочуття погіршується: підіймається температура, збільшуються лімфатичні вузли, з’являється біль у горлі.

Основні симптоми інфекційного мононуклеозу у дітей

• головний біль;
• лихоманка;
• гострий біль у горлі;
• збільшення та почервоніння піднебінних мигдалин;
• збільшення та болючість лімфатичних вузлів у ділянці шиї (лімфаденопатія);
• збільшення селезінки (спленомегалія);
• збільшення печінки;
• на 3-5 день захворювання може з’явитись висип.

Оскільки подібна симптоматика спостерігається і при інших захворюваннях (ангіні, дифтерії, аденовірусній інфекції, краснусі), необхідно одразу звернутись до педіатра.

Червоні прапорці для батьків:

• лихоманка, яка практично не відповідає на застосування жарознижувальних засобів;
• погіршення стану дитини;
• збільшення болю у горлі або поява болю в животі;
• значне збільшення розмірів лімфатичних вузлів, особливо якщо вони стають болючими або напруженими;
• поява висипу на шкірі у розпал хвороби.

Ускладнення інфекційного мононуклеозу

• менінгіт,
• отит,
• енцефаліт,
• пневмонія,
• розрив селезінки.

! Своєчасна адекватна терапія за призначенням вашого лікаря – гарантія повного одужання.

Діагностика інфекційного мононуклеозу

При підозрі на мононуклеоз лікар призначає:

• розгорнутий аналіз крові, який може показати атиповий лімфоцитоз;
• тест на гетерофільні антитіла (може бути негативним, якщо проведений у перші дні захворювання);
• мазок із носогорла на дифтерійну паличку та стрептотест (необхідно для диференційної діагностики).

Лікування мононуклеозу  

Специфічного лікування інфекційного мононуклеозу не існує. Оскільки збудником є вірус, то антибіотики неефективні, і їх призначають лише при приєднанні вторинної бактеріальної інфекції.

Лікування інфекційного мононуклеозу у дітей полягає у ліжковому режимі та підтримувальній терапії. Для купірування болю/запалення і зниження температури призначають ібупрофен (нурофен) або парацетамол. Якщо дитина вміє полоскати горло, то призначають антисептичні розчини. Бажано давати дитині більше рідини, аби запобігти зневодненню. Гормональну терапію здійснюють лише у тяжких випадках, коли йдеться про сильну інтоксикацію і суттєве збільшення мигдалин.

Неможливо однозначно відповісти на питання, як довго лікувати мононуклеоз. Чим молодша дитина, тим легше перебігає захворювання і швидше настає одужання. Гострий період з високою температурою триває від одного до чотирьох тижнів, період реабілітації значно триваліший. Деякі маленькі пацієнти можуть відчувати втому ще декілька місяців. Після одужання необхідне диспансерне спостереження впродовж пів року.

! Діти після мононуклеозу повинні уникати контактних видів спорту та інтенсивного фізичного навантаження (через ризик розриву селезінки).

Матеріал підготувала педіатр, к.мед.н. Олена Джуринська