Дифтерія

Про інфекційний дифтерію

Дифтерія – гостре інфекційне захворювання, яке викликається Corynebacterium diphtheriae і характеризується утворенням фібринозних нальотів у місці інвазії збудника, найчастіше на слизових оболонках ротогорла та дихальних шляхів, загальною інтоксикацією, ураженням серцево-судинної, нервової систем та нирок.

Шляхи передачі дифтерії

Інфікування відбувається повітряно-краплинним шляхом, рідше — при безпосередньому контакті з виділеннями з дихальних шляхів або з виразками й ранами. Єдиним резервуаром є людина (хворий, реконвалесцент, носій). Бактерії розмножуються у воротах інфекції та виділяють екзотоксин, який місцево пошкоджує епітелій дихальних шляхів, спричиняє утворення фібринозних плівок і через кров та лімфу потрапляє до віддалених органів. Екзотоксин гальмує синтез білків, що призводить до загибелі клітин, внаслідок чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям.

Інкубаційний період та період заразливості

Інкубаційний період у середньому 2–4 дні (1–10 днів). Контагіозність: останні 2 дні інкубаційного періоду, весь період клінічних проявів і 4 дні після одужання — при лікуванні (без лікування до 2–3 тижнів.). При дифтерії шкіри (виділення з виразки) контагіозність зберігається значно довше.

У вакцинованих дітей захворювання перебігає легше, а ускладнення виникають дуже рідко.

Симптоми дифтерії

• біль у горлі,
• лихоманка,
• набряк слизової оболонки ротогорла,
• наліт на мигдалинах сірого кольору,
• осиплість голосу,
• набряк шиї,
• збільшення шийних,
• підщелепних лімфатичних вузлів.

Окрім ураження дихальної системи (ніс, ротогорло, гортань, трахея), може бути ураження шкіри, очей, геніталій.

Перебіг дифтерії

Перебіг захворювання залежить від поширення дифтерійної палички в організмі й продукції ендотоксину, перекриття дихальних шляхів шляхом набряку слизової та дифтерійних плівок, ускладнень та супутніх хвороб.

Ускладнення починаються тоді, коли токсин палички потрапляє у кров. Практично всі органи чутливі до дії токсину, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники та нервова система.

Лікування дифтерії 

Хворих на дифтерію одразу ж госпіталізують в інфекційний стаціонар. Ні в якому разі не можна намагатися лікувати її вдома самотужки – це може призвести до летальних наслідків. Особливо небезпечна дифтерія ротогорла.

Перш за все для нейтралізації дії дифтерійного токсину вводять антитоксичну протидифтерійну сироватку. Водночас хворому проводять терапію, спрямовану на усунення інтоксикації, вводять антибактеріальні препарати.

! Єдиний спосіб захиститися від дифтерії та запобігти розвитку небезпечних ускладнень необхідна вчасна вакцинація дітей і ревакцинація дорослих.

Вакцини проти дифтерії та правцю вводять вперше у дитячому віці. Проте імунітет проти них не зберігається на все життя. Тому періодично необхідне повторне введення вакцин – ревакцинація.

Діти отримують щеплення у 2, 4, 6, 18 місяців, 6 років і 16 років, а дорослі – кожні 10 років. Такий інтервал у дорослому віці зумовлений тим, що імунітет проти цих хвороб зберігається близько 10 років. Тож першу планову ревакцинацію дорослих, які раніше були щеплені, проводять вакциною АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення.

Якщо ви раніше ніколи не вакцинувалися від дифтерії, необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М – спочатку перша доза, через місяць – друга, через 6 місяців після другої – третя.

Підсумовуючи вищенаведене – біль в горлі може бути ознакою дуже небезпечних для життя захворювань.

Коли слід терміново звернутися до лікаря?

• температура до 38 С у дитини до 3-х місяців
• температура не знижується нижче 1-2 градуси через годину навіть після чергування ліків (ібупрофен + парацетамол)
• дитина відмовляється від пиття, наростають симптоми зневоднення, млявість, блювання, відмова від їжі;
• біль у горлі, біль у шиї, порушення ковтання
• біль у животі
• висип на тілі
• приєдналося все, що вам не зрозуміло

! Не займайтесь самолікуванням у разі погіршення стану дитини.

Будьте на зв’язку із педіатром або сімейним лікарем, які забезпечать спокій вам та вашому малюку!

Матеріал підготувала педіатр, к.мед.н. Олена Джуринська