Аутоімунний гепатит

Про аутоімунний гепатит

Робота імунної системи полягає в боротьбі та знищенні речовин, які організм вважає чужорідними, наприклад бактерій і вірусів. Іноді з невідомої причини імунна система сприймає частину тіла як чужорідну і починає її атакувати. Це називається аутоімунним захворюванням.

Аутоімунний гепатит — це хронічне захворювання печінки невідомої етіології, характерною ознакою якого є безперервний некроз тканини печінки, що супроводжується заміщенням нормальної тканини печінки сполучною (фіброз) із подальшим розвитком цирозу печінки та прогресуючою печінковою недостатністю.

Існує два основних типи аутоімунного гепатиту: тип 1 і тип 2.

• Тип 1 є більш поширеним, може виникнути в будь-якому віці та частіше зустрічається у дівчаток, ніж у хлопчиків. Це може бути пов’язано з іншими захворюваннями, такими як артрит, виразковий коліт і склерозуючий холангіт.
• Тип 2 може бути важчим, але менш поширеним.

Причина виникнення аутоімунного гепатиту невідома. Багато аутоімунних захворювань, спровоковані вірусною інфекцією або застосуванням деяких препаратів.

Симптоми аутоімунного гепатиту

• втома;
• дискомфорт у животі та збільшення печінки;
• нудота, блювота і втрата апетиту;
• шкірні висипання і свербіж;
• невуси на шкірі;
• ниючі, болісні суглоби;
• жовтяниця;
• темна сеча та світлий кал.

! Якщо у дитини є будь-які з цих симптомів, відведіть її до вашого сімейного лікаря, педіатра або гастроентеролога.

Діагностика аутоімунного гепатиту

Для діагностики аутоімунного гепатиту потрібно провести ретельний огляд дитини, лабораторне та інструментальне обстеження, в тому числі дослідження функціонування печінки та імунної системи. Це може зайняти певний час, тому що деякі захворювання мають схожі симптоми, наприклад вірусний гепатит.

! Головне — чим раніше захворювання буде діагностовано, тим ефективніше буде лікування.

Лікування аутоімунного гепатиту

Лікування аутоімунного гепатиту засновано на уповільненні роботи імунної системи. Для терапії застосовують ряд препаратів в тому числі кортикостероїди, азатіоприн та інші. Гастроентеролог обговорить з вами схему лікування та дію препаратів, можливі побічні реакції. При важкому перебігу захворювання може знадобиться трансплантація печінки.

Лікування потребує тривалого і постійного спостереження гастроентеролога, регулярного контролю функцій печінки та імунної системи.

Матеріал підготувала педіатр, к.мед.н. Олена Джуринська

При підготовці використовувались дані rch.org.au