Афективно-респіраторні пароксизми

Про афективно-респіраторні пароксизми (затримка дихання під час плачу)

Деяким батькам доводилося стикатися з ситуацією, коли при сильному плачі дитина раптом замовкає, перестає дихати, стає блідою або синіє, втрачає свідомість. У ряді випадків такі напади супроводжуються судомами та мимовільним сечовиділенням. Як правило, через декілька секунд дихання відновлюється, дитина приходить до тями.

Нетривала затримка дихання під час сильних негативних емоцій називається афективно-респіраторним пароксизмом (АРП). Напади затримки дихання не контролюються дитиною і є результатом мимовільного рефлексу. Причиною виникнення АРП деякі дослідники вважають наявність функціональних порушень вегетативної нервової системи дитини та дефіцит заліза.

Напади у дитини під час плачу можуть спостерігатися:

• у відповідь на біль (удар, падіння, укол), переляк, сильні негативні емоції;
• у легко збудливої ​​дитини при відмові негайно виконати його бажання.

АРП виникає приблизно у 5% здорових дітей віком від 6 місяців до 6 років. Діти, в яких виникають епізоди затримки дихання, зазвичай мають нормальний неврологічний статус і психомоторний розвиток. Афективно-респіраторні стани не несуть загрози для життя і здоров’я малюка.

Що робити батькам під час афективно-респіраторного нападу?

• Перш за все — діємо без паніки;
• Пам’ятаємо, що афективно-респіраторні пароксизми не мають небезпеки для життя і в більшості випадків є короткочасними (до 1 хвилини);
• Допомагаємо дитині у відновлені дихання і свідомості шляхом рефлекторного впливу: подмухати до обличчя, легенько поплескати по щоках або полоскотати.

Адекватні дії оточення, розуміння батьками особливостей характеру дитини допоможуть запобігти розвитку нападів затримки дихання і втрати свідомості під час сильного плачу або переляку у малюка.

Профілактика афективно-респіраторних нападів у дитини

• Відволікти увагу малюка для попередження негативної реакції,
• Заздалегідь визначити рамки дозволеного
• Запобігати розвиткові пароксизмів, виконавши допустиме бажання.

Прогноз афективно-респіраторних станів найчастіше сприятливий.

Важливо! Для виключення більш серйозних проблем бажана консультація педіатра і дитячого невролога.

Матеріал підготувала педіатр, к.мед.н. Олена Джуринська