Секреторний отит

Про секреторний отит

Секреторний отит у дітей характеризується наявністю рідини (секрету) в барабанній порожнині (середньому вусі), що супроводжується зниженням слуху за типом звукопроведення.

Поширеність секреторного отиту у діток до 5 років дуже висока. Близько 80% дітей мали принаймні один епізод секреторного отиту у віці до 5 років, у старшому віці частота його виникнення в 10 разів нижча. Існує чіткий зв’язок між виникненням секреторного отиту та респіраторними інфекціями, які супроводжуються набряком слизової оболонки носа.

Фактори виникнення секреторного отиту

Окрім ГРВІ, факторами, що сприяють виникненню секреторного отиту можуть бути:

• алергічний риніт,
• деякі вади розвитку лицевого черепа (розщелина піднебіння, атрезія хоани),
• викривлення перетинки носа,
• хронічні риносинусити,
• гострі середні отити в анамнезі,
• гіпертрофія аденоїдних вегетацій, що є найбільш частою причиною виникнення секреторного отиту у діток до 5 років.

Механізм накопичення секрету в середньому вусі наступний: в результаті блокади слухової труби в середньому вусі виникає негативний тиск, який спричиняє набряк слизової з накопиченням рідини в барабанній порожнині.

Діагностика секреторного отиту

Секреторний отит в більшості випадків діагностується не одразу, оскільки частіше має прихований і малосимптомний перебіг, та з часом основним симптомом стає зниження слуху, яке помічають як правило батьки (дитина починає перепитувати, голосніше включати телевізор і т.д.). Також у маленьких діток може спостерігатись затримка розвитку мови, або відкат у розвитку, не чітка вимова букв/слів.

Діагностика включає:

• анамнез (тривалість зниження слуху, частота гострих отитів та інфекцій верхніх дихальних шляхів),
• отоскопію,
• ендоскопічне обстеження (як додатковий метод),
• тимпанометрію,
• аудіометрію (у дітей старше 4-5 років).

Лікування секреторного отиту

Лікування залежить від тривалості захворювання, наявності рецидивів та супутніх хвороб.

Наприклад, якщо секреторний отит встановлено одразу після епізоду ГРВІ, то обираємо тактику спостереження протягом 30 днів, коли можливий самовільний відтік секрету через слухову трубу за умови вільного носового дихання та відсутності блоку слухової труби.

У випадку, якщо цього не відбулось чи наявні хвороби, що сприяють накопиченню секрету в барабанній порожнині, комплекс лікувальних заходів може включати:

• фармакологічне лікування (направлене на усунення набряку носової порожнини, зменшення аденоїдних вегетацій при їх гіпертрофії),
• продування слухових труб за методом Політцера,
• тимпанопункцію із відсмоктуванням секрету з середнього вуха,
• шунтування барабанних перетинок при рецидивуючому секреторному отиті – 3 епізоди за останні 6 міс, або 4 епізоди за рік (це метод забезпечення дренажу барабанної порожнини). Шунт в барабанній порожнині забезпечує вирівнювання тиску між середнім і зовнішнім вухом та сприяє відтоку секрету з барабанної порожнини через слухову трубу,
• слухопротезування (при стійкому двобічному секреторному отиті з виникнення приглухуватості, інколи розглядається як альтернатива хірургічному втручанню).