Косоокість у дітей

Про косоокість

Косоокість – це комплексне захворювання органу зору, яке проявляється періодичним чи постійним відхиленням положення одного ока від точки фіксації. Косити можуть обидва ока по черзі або переважно одне око. Важливо усвідомлювати, що косоокість – це не ізольована косметична вада. Найчастіше ця патологія супроводжується стійким зниженням гостроти зору й відсутністю просторового сприйняття навколишнього середовища. У дітей, що страждають косоокістю, нерідко можуть виникати психологічні проблеми. У майбутньому таке важке захворювання органу зору може призводити до обмежень у виборі професії.

Існує два типи косоокості: співдружня «офтальмологічна» й паралітична «неврологічна».

Співдружня косоокість зустрічається найчастіше. Власне рухи очей у цьому випадку не порушуються. У кожної дитини присутнє власне індивідуальне поєднання причин, що призвели до виникнення даного захворювання. Найчастіше косоокість є наслідком порушень оптичної будови ока (далекозорість, короткозорість, астигматизм), катаракти, уражень сітківки та зорового нерва. Часто зустрічається дисбаланс у роботі окорухових м’язів, їх вроджені аномалії та розлади інервації.

Паралітичну косоокість викликають захворювання нервової системи. Травми, пухлини, запалення головного мозку порушують інервацію, а відповідно рухи одного чи кількох окорухових м’язів. При цьому часто може виникати вимушене положення голови (очна кривошия).

В якому віці найчастіше виникає косоокість?

Найчастіше косоокість дебютує у віці двох-чотирьох років, коли значно зростаються зорові навантаження у дітей. Рідше захворювання виникає протягом першого року життя чи в школярів. Часто проблеми окорухової та зорової сфери «стартують» після перенесеного стресу, травми, важкого респіраторного захворювання.

Як косоокість впливає на зір?

Косоокість не є виключно косметологічним дефектом. Найчастіше ця патологія супроводжується стійким зниженням гостроти зору – синдромом «лінивого ока». Крім того, при косоокості відсутнє злиття зорових зображень у єдиний зоровий образ, що перешкоджає розвитку нормального бінокулярного зору – об’ємного просторового сприйняття навколишнього середовища.

Діагностика косоокості

Якщо батьки мають сумніви щодо наявності в дитини проявів косоокості, необхідно негайно звернутися до офтальмолога. Провівши офтальмологічне обстеження лікар або спростує підозри батьків, або підтвердить відповідний діагноз і призначить необхідне лікування.

Чи може бути «нормальна» косоокість?

У грудних діток віком до 4-5 місяців очі «вчаться» працювати разом, співдружньо. У період становлення окорухових навичок можливе періодичне короткочасне виникнення проявів косоокості, які не розцінюються як патологічні. До 6 місячного віку такі епізоди повністю припиняються. Інші випадки несиметричних рухів і положення очей мають розцінюватися як патологічні й потребують консультації спеціаліста.

Лікування косоокості

Лікування косоокості – це тривалий, індивідуальний і комплексний процес, що потребує від батьків і дитини терпіння та наполегливості. У першу чергу за допомогою окулярів чи контактних лінз компенсують порушення оптичної будови очей. Для усунення синдрому «лінивого ока» застосовують закривання очей і спеціальні апаратні методи лікування. Також застосовують сучасні методики для розвитку правильного злиття зорових образів і тренування окорухових м’язів. При неефективності консервативних методів для відновлення правильного положення очей може проводитися оперативне лікування. Сучасні технології дозволяють ефективно боротися з косоокістю та відновлювати зір дитини.

Передусім – рання діагностика та лікування!

Несвоєчасне лікування косоокості може суттєво ускладнити процес нормалізації зорових функцій. Адже відновлення зору та формування бінокулярного об’ємного сприйняття простору можливе лише у дітей віком до 10 років. У старших дітей процес лікування триваліший і менш ефективний.

Будьте уважними до своєї дитини: не ігноруйте прояви косоокості та вчасно звертайтеся до спеціаліста!